Середа, 15.01.2025, 11:12
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Додай мене у Skype
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали
free counters
Форма входу
Пошук
Міні-чат
 
500
Головна » Поезія » Лірика » Філософська

Автобіографія мого фатуму
Не втішай мене, бо я знаю долю поета,
Хочеш вір, хочеш ні, та я уже майже змирилась.
Не бреши! Будь зі мною нещадно відвертим,
Бо мені вже відома ціна моїм крилам.
Зрозумій - я бажаю летіти у прірву,
І нехай мені страшно,
І серце від болю щемить.
Для інших це пекло, для мене - це рідний вирій,
Тож де-інде я просто не зможу жить.
Тож де-інде я просто не зможу дихать,
Я буду вірна до кінця одному вітру,
У кожного із нас свій особистий кисень
Й без нього, друже, неможливо жити.
Відпусти, не стискай у пекучих обіймах,
Я втечу. Гола й боса кидатись у мрію.
Я самотній поет. Самотній і божевільний.
А ти - нажаль віриш у те, у що я не вірю.
Я нестиму свій хрест. Якщо доведеться - в пекло.
Навіть якщо небеса зодягнуть в лахміття,
Та ні Бог, ні Диявол не торкнеться поету серця,
Бо ми ті - хто вічно живе в століттях.
#missnilender
Категорія: Філософська | Додав(ла): misslanaharker (15.02.2018) | Автор: Лана Нілендер E W
Переглядів: 310 | Теги: вірш про поета, Доля, поет, Фатум, поетеса | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]