Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
А радість - де?
| Приїхала, скосила порожнину - Пустого місяця холодний відблиск мрій… Спустошеність накрила самотину, І огортає вічність, як дитину, У вічність пустота зриває політ свій… Так хочеться весь світ заполонити, Але для чого ці пусті слова, Що буцімто так хочеться радіти… Життя вітати, бо його ми діти, І мудрість предків віддано хранити, Як мудрість втілює в собі сова?.. Чому усе зациклено, затято? Чому обмеження, мов пояс, підтримують дихання та життя? (але і стримують?) І не роздягнешся від правди – Вголос Не виразиш ти опір Буденності й фіговості буття! Ніхто не в змозі знищити алмаз… Те, що ідеальний має зріз Та ідеальний скіс… Стереотипи не злама ніхто – як взятку Беремо радість від життя… А радість – що? Хвилинне маяття, Що в серці кривд й образ заштопує Барвисту щільну латку… | |
| Переглядів: 377 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
