Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
Категорії розділу
| Міська [43] |
| Громадянська [93] |
| Любовна [286] |
| Містика та езотерика [32] |
| Пейзажна [193] |
| Релігійна [15] |
| Філософська [306] |
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
| Головна » Поезія » Лірика » Філософська |
***
| Іду крізь час, замріяна і боса, Кудись веде мене безмежжя рим. Десь музика душі простоволоса Заплакала – й розтанула, як дим. Біжить дорога, стрічка золотиста, Удаль, де мерехтить Чумацький Шлях, Жбурляє вітер снігове намисто І сіє сон на втомлених очах. Зорю зриває пустотливий вітер В лампадці гасить крапельки вогнів. Світанок в небо жовті фарби витер Й стривожив ніч передчуттям бузків | |
| Переглядів: 453 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
