Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2013 » Жовтень » 13 » Випадковий перехожий
13:55 Випадковий перехожий |
| Він і вона сиділи на лавочці у весняному парку.Застиглі погляди один одному в очі,дихання в унісон і переплетені пальці виказували щось більше, ніж симпатію. Я, як сотні простих перехожих,що блукають по вкритих бруківкою алеях,заповнених березневою свіжістю, лише міг здогадуватись що відбувається у їх головах, чи то пак, у серцях. Жодного слова, жодного звуку. Лише безкінечно глибоке почуття свободи і, одночасно, прив'язаності нерозривними путами до людини, що сидить навпроти. Вони розчинялись один в одному, наповнюючи їх спільний Священний Грааль кохання мовчазними емоційними барвами. Я міг лише захоплюватись цим, уповільнити крок, кинути непомітний погяд. Можливо здалося, що я заздрю їх щастю,а якщо і так, то лише білою заздрістю. Адже у такому світлому і чистому почутті не може бути темних плям, навіть у думках випадкового перехожого. З власного досвіду я міг пригадати про період закоханості лише смутні відголоски,що загоряються у глибинах пям'яті теплим приємним вогнем. Закарбовані, як здавалось, навіки на кам'яних скрижалях свідомості зорові образи тих днів, що піддаються ерозії часу і повільно кануть у темінь забуття. Палітру яскравих емоцій на фоні сірості буднів, якими невідомий художник твердою рукою малює шедеври пйзажів, що випливають в уяві. Мене затягнуло у спогади, як у трясовину. Чим довше я знаходився у цьму болоті ностальгії,чим більше сил прикладав для того щоб вибратись, тим глибше затягувало мене, огортаючи ззовні і проникаючи всередину. Але мене врятував телефонний дзвінок. Він пострілом пролунав у мене в голові, і я як барон Мюнхаузен, що витягнув себе за воллосся з багнюки, звільнився з неволі подорожей мого мозку у часі, схаменувся і підняв слухавку. Ще десь хвилину не міг зрозуміти, що мені говорять. Потім змусив себе зконцентрувати увагу, попросив співрозмовника повторити усе, що сказав до цього моменту, аргументуючи тим , що поганий зв'язок. Закінчивши розмову, заховав телефон і нарешті до мене прийшло чітке розуміння дійсності. Я стояв посеред алеї, навпроти лавки де уже не поглядом, а по-справжньому обіймали один одного пара закоханих. Жодного слова, жодного звуку. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
