Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2011 » Грудень » 19 » Сповідь двох
12:56 Сповідь двох |
| В урну зі сміттям викинули стос уже пожовклих аркушів паперу згорнутих вдвоє та перев’язаних рожевою стрічкою. Одна листівка вислизнула з-під стрічки і відірвавшись від решти упала на саме дно урну. Тут він побачив зовсім зім’ятий кусочок паперу. Аркуш дуже здивувався і обережно запитав: - Що це з тобою сталося? Хто над тобою так познущався? - Ох! – зітхнув зім’ятий кусочок паперу. – Я на це заслужив. - Що ж ти такого накоїв? – не вгавав аркуш. - Мені соромно про це говорити. А ось ти як сюди потрапив? - Колись жило на світі двоє закоханих людей. Вони одружилися, та їхнє щастя не тривало довго – настали дні Другої Світової війни. Чоловіка забрали на фронт, і бідолашна жінка залишилася одна. Протягом чотирьох років вони листувалися. І ось я є одним із цих листів. П’ять років тому помер чоловік, а нещодавно і його дружина. І от коли діти почали ділити майно, то й викинули нас на сміття. - От бачиш, - звернувся клубочок з паперу до листа, - ти приносив людям радість. На тебе чекали, як на свято. Від тебе навіть віє енергетикою спокою і щастя. А мені навіть похвалитися нічим, - через декілька секунд мовчання він продовжив. – Коли мене з магазину привезли і поставили на в ящик для паперів, я чекав коли мене візьмуть, та я лежав майже останнім, і завжди брали тих, що зверху. Та одного разу настав мій зоряний час. Мене положили на гладкий лаковий стіл. Я був такий невинний, такий незайманий. І ось наді мною нависла ручка. Я завмер. Що ж на мені напишуть? Можливо, вірші, які згодом покладуть на музику, і колись це стане світовим хітом? Чи початок якось роману? А може, це буде любовне послання? Стержень ручки легенько торкнувся мене… О Боже! Із чорнильних букв, які виходили з під стержня, складалися слова образи, лайки та прокльонів. Коли людина, якій я був адресований, почала зміст викладений на мені, з її очей покотилися гіркі сльози. Мені було так соромно. Навпроти горів камін, і я волів, щоб мене вкинули у вогонь, та цього не сталося, мене просто зім’яли і викинули у відро для сміття, а звідти я вже потрапив сюди. Моє життя було коротким і завдало тільки болю. - Ох і жахлива в тебе виявилася доля, - сказав лист. Мене також позбулися, але я зробив одну добру справу, приніс добру звістку, і це зробило людей щасливими. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
