Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2012 » Березень » 10 » Розлука
18:21 Розлука |
| Ранок. Хвилі тихо билися в кам’яний порт. Де не де виступали валуни, на які хвилі немов забиралися, та в останній момент зривалися і з плюскотом падали назад. Подекуди, уже плавали судна, торгові або ж рибацькі. Здалеку долинав крик голодних чайок. Андре стояв на одному з мостів. Він пильно вдивлявся кудись далеко в синє море, де плила велика шхуна, гордо розправивши вітрила. До хлопця підійшов літній чоловік. - Пане Андре,- почав він,- ви уже зібрали речі? - Так,- тихо відловів юнак. - В такому разі, ми можемо відправитися на одному з торгових суден. Андре посмутнів. Покинувши речі він упав в ноги старому. - Пане, Фараусе, будь ласка, дозвольте мені востаннє побачитися з Марією. Я благаю вас! Старий чоловік не знав що відповісти, адже сам колись парубкував і знає що таке кохання. Та заборона була чіткою і Фараус боявся покарання. - Але ще рано, Андре,- мовив він. - Пане, Фараусе, моя Марія рання пташка,- відповів юнак. - Добре ідіть. Тільки не затримуйтеся… Андре миттю побіг туди, де жила його рання пташка. Невеличкий будиночок неподалік базару, котрий давно уже окутав виноград – ось де жила його кохана. Андре знав, що Марія вийде у сад зранку. Просте селянське одягання не могло сховати дівочу красу. Пишні форми, блискуче, чорне волосся, яке гарно спадало на смугляві плечі красуні, грайливі та водночас ніжні, темні оченята, тендітні, мов пелюстки троянди вуста, котрі виспівували дивну, солов’їну мову – усе це приваблювало Андре, мов перша весняна квітка приваблювала працьовитих бджілок. Юнак підійшов до Марії і ніжно поцілував її. - Андре? Що ти тут робиш? – запитала Марія. - Квітко моя! Я прошу тебе лиш одного, не лий сльози за мною,- одповів їй юнак. - Що трапилось Андре?- все питалась Марія уважно роздивляючись коханого. - Маріє,- почав юнак міцно обійнявши дівчину,- мене відправляють на заслання. - На заслання?- було хотіла вирватись Марія, та Андре не пускав її. - Зоре моя! Мене відправляють за море. Я пробуду там шість років. Кохана, якщо ти дійсно мене любиш, я приїду і ми одружимося, а якщо ні… - Не говори такого, Андре,- крізь сльози говорила дівчина. - Це твоя воля. Якщо ти не діждешся мене, виходь заміж за кого захочеш, я не буду тримати зла, зоре моя. Юнак ще раз поцілував дівчину і мовив: - Маріє, бережи себе. Тоді Андре пішов. Сад на мить стих. Легкий вітер дмухнув на сад. Яблуні почали зрадницьки перешіптуватися з виноградом, з його листя слова злітали у небо розриваючись гіркими сльозами. А Марія лиш витирала сльози і шептала: - Я обов’язково тебе діждусь… |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
