Меню сайту
АДМІНІСТРАЦІЯ
Ми у соц. мережах
СТАТИСТИКА
Пошук
ТОП-5 / НОВЕ
ПОЕЗІЯ ТОП-5
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
ПРОЗА ТОП-5
ПОЕЗІЯ - НОВЕ
ПРОЗА - НОВЕ
Міні-чат
Головна » 2012 » Травень » 17 » Останній вечір
07:08 Останній вечір |
| Останній вечір Дід сидів на порозі хати, коли побачив онуків, що бігли до нього з саду. "— Діду, діду! Розкажи щось цікаве,ти багато цікавого знаєш. Будь ласка! ". І починаються оповідки. Діти готові слухати дідуся безперестану, розповідає їм про те, що сам бачив, або від інших чував. За свої роки в нього назбиралось багацько історій, але лиш не велику їх частку він може повідати онукам — малі ще. Час біжить швидко, батько зве дітей на вечерю.«Ну все, на сьогодні годі. Біжіть, а то батько розсердиться!» — каже дід, лагідно посміхаючись. Діти хутенько побігли до столу, а старий залишається на порозі. Йому не хочеться їсти, спогади набігли на нього хвилею і зараз він непорушно сидів на порозі, підставляючи зморшкувате лице до теплого літнього вітру. Спогад за спогадом пролітає перед ним: ось він ще зовсім малий грається з друзями, а тут він вже старший допомагає батьку … Так минає час. Він мандрує по своєму життю. Легка посмішка виринає на його лиці, але він не радіє, в нього особлива посмішка, така, яка буває у літніх та мудрих людей, вона мов вкрита тонкою вуаллю смутку. Погляд… Виражає спокій и духовну міць водночас, живий блиск цих зеленуватих очей — це та єдина річ, що не зазнала змін за все його довге життя, цей блиск не згасав ні на мить! Він сидів непорушно і ніби до чогось готувався. Він згадував своє життя і намагався зрозуміти чи не марно він його прожив. Вираз душевного спокою не сходить з його лиця — він жив не марно. В нього троє синів, шестеро онуків та маленька садиба. Чого ще треба під старість!? Він спокійний. Сидить. Таж раптом встає та йде до лави, лягає та дивиться на зоряне небо. Скільки разів він його бачив до цього, але сьогодні все було особливе. Він простягає руку вгору і на якусь мить здається, що він дотягнеться до неба…Він відчуває запах степових трав, сон сповиває його, він спокійний та готовий, він це відчуває серцем. Закриваючись, тяжкі зморшкуваті повіки ховають ту силу та спокій, що випромінювали його очі …Блиск згас. Вираз спокою та душевної гармонії так і залишився на його обличчі. Він пішов. Він щасливий. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
